Доклад: Бінарні сполуки
Доклад: Бінарні сполуки
Шановні присутні!
Вашій увазі
пропонується розгляд питання про бінарні сполуки.
Отже, як нам
відомо, бінарні сполуки – це сполуки до складу яких входять два різні елементи.
Отак, розглянемо
таблицю бінарних сполук (Описую що написано в таблиці)
До бінарних
сполук відносять: Галогеніди, Халькогеніди,Карбіди, Оксиди, Нітриди,
Гідриди,Фосфіди.
Отже, галоген іди
– це сполуки, до складу яких входять одновалентні аніони галогенів. До
галогенідів також відносять cолі галоїдних кислот: HF, HCl, HBr, HI. Звичайно вони поділяються на солі
слабкої флуоридної кислоти – флуориди і солі більш сильної хлоридної кислоти –
хлориди, і близькі до них броміди та йодиди. Серед флуоридів найбільш
характерними є солі кальцію, серед хлоридів – солі натрію і калію.
Звичайно галогеніди
поширені і в природі:
ГАЛОГЕНІДИ
ПРИРОДНІ – група мінералів, сполуки фтору, йоду, хлору,брому з іншими хімічними
елементами. Галогеніди природні – солі галоїдоводневих кислот. Вони належать до
чотирьох класів – флуоридів, бромідів, хлоридів та йодидів. Виділяють прості
Галогеніди природні типу NaCl, складні, які містять два і більше катіонів, і змішані наприклад PbFCl.
Далі я хочу
розповісти про халькогеніди і карбіди.
Халькогеніди – це
бінарні сполуки металів з халькогенами. Халькогени – це елементи 6-ї групи.
Карбіди – це
сполуки вуглецю з металами ( напр. карбід заліза, карбід кальцію). Карбіди
досить тверді речовини, які нерозчинні без руйнування в жодному з розчинників.
Карбіди є твердими кристалічними речовинами, плавкими при дуже високих температурах.
Склад їх дуже різноманітний, іноді такий що зовсім не відповідає валентностям
елементів, що з`єднаються. Одні з карбідів легко розкладаються водою з
утворенням вуглеводів; на інші не діє не тільки вода, а й розбавлені кислоти.
Хочу додати що важливе практичне значення має карбід кальцію CaC , що одержується прожарюванням
суміші вугілля з вапном.
(CaO + 3C = CaC + CO ).
Наступною
бінарною сполукою , про яку я розповім будуть Оксиди. Оксид – це бінарна
сполука кисню з іншими елементами.
Крім нормальних
оксидів кисень може утворювати й інші бінарні сполуки : складні оксиди,
подвійні оксиди, пероксиди та інші.
Нормальними
оксидами називаються сполуки елементів з киснем, у молекулах яких усі атоми
кисню обома своїми валентними зв`язками безпосередньо сполучені з атомами елементу, а атоми елементу, в
свою чергу, всіма своїми валентними зв`язками безпосередньо сполучені з атомами кисню.
Нормальні оксиди
досить поширені, їх утворюють майже всі хімічні елементи, за винятком інертних
елементів. Формули нормальних оксидів усіх елементів можна звести до таких
восьми загальних формул: RO, RO, RO, RO, RO, RO, RO, RO, де R – відповідний елемент (метал
або неметал) .
Якщо хімічний
елемент проявляє сталу валентність і з киснем утворює тільки один оксид, то
його називають просто оксидом цього елементу. Наприклад, оксид кальцію, оксид
калію, або ж калій оксид, кальцій оксид.
Якщо ж елемент
проявляє змінну валентність і утворює по кілько оксидів, то в їх назвах до
слова оксид додають префікси з грецьких числівників, які показують кількість
атомів оксисену, що припадають на один атом даного елементу. наприклад CuO – гемі оксид (півоксид) міді, а CuO – моно оксид (однооксид) міді.
Залізо частішу всього буває позитивно дво- і тривалентним і з киснем утворює FeO – монооксид заліза і FeO сесквіоксид (півтора) оксид заліза.
Сірка з киснем утворює SO – діоксин (двооксид) сірки, і SO – триоксид сірки.
Азот утворює
кілька оксидів, у тому числі NO – монооксид азоту, NO – сесквіоксид азоту і NO – геміпентаоксид (півп`ятиоксид) азоту.
Більше чотирьох
атомів кисню, що припадають на один атом елементу, в нормальних оксидів не буває.
Також ще є
Основні оксиди, Кислотні, Амфотерні та Індиферентні.
До основних
відносять такі оксиди , які при взаємодії з кислотами і ангідридами, а також з
амфотерними оксидами утворюють солі, а між собою не взаємодіють. Наприклад:
СаО + СО = СаСО
Основні оксиди
утворюються тільки з металами з низькою валентністю (не вище 3). Більшість
основних оксидів з водою безпосередньо не взаємодіють, за винятком оксидів
лужних і лужноземельних металів, які реагують з водою. Усім основним оксидам
відповідають основи, тобто гідроксиди, які проявляють властивості основ.
До КИСЛОТНИХ
оксидів відносять такі оксиди, які взаємодіють з основами та амфотерними
оксидами, а також з їх гідроксидами з утворенням солей.
РО + 3СаО =
Са(РО)
Кислотні оксиди
називають звичайно ангідридами (зневодненими кислотами)
вказуючи цим, що
їх можна одержати з кислот, віднімаючи від них елементи води. Кислотні оксиди
утворюються неметалами та деякими металами, які проявляють змінну валентність.
Валентність металів у кислотних оксидах буває, від 4 до 7, Наприклад СгО –
хроматний ангідрид (вал хрому 6) МnO – ангідрид марганцю (вал. марг. 7)
Деякі кислотні
оксиди взаємодіють з водою, утворюючи відповідні гідроксиди, тобто кислоти.
Однак більшість з
них з водою не взаємодіють.
Амфотерні оксиди
Амфотерними
оксидами називають такі оксиди, які взаємодіють як з кислотами, так і з
основами, утворюючи сіль. при взаємодії з кислотами вони поводять себе як
основні оксиди, а при взаємодії з основами – як кислотні.
ZnO + HSO = ZnSO + HO.
З водою амфотерні
оксиди не взаємодіють. Амфотерні оксиди утворюються тільки металами з
валентністю від 2 до 4. До амфотерних оксидів належать ZnO, SnO, PbO, AlO, SnO і інші.
Індиферентними
називають такі оксиди, які не взаємодіють з кислотами, не взаємодіють з
основами і солей не утворюють. Тому їх називають ще несолетворними оксидами.
Індиферентних оксидів небагато. До них належать монооксид вуглецю – СО, моно
оксид азоту NO і деякі інші.
Отже неметали
утворюють тільки кислотні оксиди, а метали можуть утворювати основані,
амфотерні і кислотні. причому для металів із змінною валентністю існує така
залежність : при низькому валентному стані металу (не вище 3 ) він утворює
основний оксид, при високому валентному стані (від 4 до 7) він утворює
кислотний оксид, а при проміжному Від 2 до 4 ) він утворює амфотерний оксид.
Основні, кислотні і амфотерні оксиди називають ще солетворними, бо вони при
взаємодії з кислотами або основами утворюють солі.
Тепер я коротко
розповім про Нітриди, Гідриди, і Фосфіди.
Нітриди це бінарні
сполуки металів з гідрогеном.
Нітриди за своїми
властивостями близькі до самородних елементів ( напр. сидеразот FeN, відомий у вулканічних нальотах у
лаві Етни, ос борніт TiN, знайдений у метеориті з Індії ).
Гідриди – сполуки
водню і елементів з меншою електронегативністю ніж у водню. Так, наприклад,
сполука водню з галогенами, азотом, киснем, вуглецем і сіркою не є гідридами.
Фосфіди – бінарні
сполуки металів з фосфором ( InP )
Розглянувши
бінарні сполуки можна зробити такий висновок:
Оскільки бінарні
сполуки це сполуки до складу яких входять два хімелементи, то виходячи з
кількості відомих хімелементів їх може бути дуже багато. Практично всі сполуки
крім інертних газів можуть утворювати Галогеніди, Оксиди, Халькогеніди,
Нітриди, Флуорити, Карбіди і Гідриди.